Структура товарного розподілу в світовому масштабі



Важливою складовою міжнародних економічних відносин є міжнародні торговельні відносини між суб'єктами світового господарства в галузі обміну товарами та послугами. В системі міжнародних торговельних відносин розрізняють зовнішню, міжнародну та світову торгівлю. Зовнішня торгівля становить собою сукупність експортно-імпортних операцій окремої країни, тобто торгівлю однієї країни з іншими суб'єктами світового господарства. Міжнародна торгівля - це обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами або їх представниками. Світова торгівля - становить собою сукупність зовнішньої торгівлі країн світової співдружності.

Міжнародна торгівля є однією з найбільш динамічних форм міжнародних економічних відносин. Темпи її зростання на багато вищі, ніж темпи зростання промислового виробництва. Вони відображають загальносвітові тенденції поглиблення поділу праці, спеціалізації та кооперації виробництва, тобто тенденції посилення взаємозалежності країн світової співдружності. На рівень взаємозалежності роблять вплив такі чинники як територія країни, рівень її економічного розвитку, обсяг внутрішнього ринку, наявність чи відсутність природних ресурсів і т. ін. Під їх впливом формується структура міжнародної торгівлі.

Як правило, структуру міжнародної торгівлі розглядають з двох точок зору: з точки зору географічного розподілу (географічна структура) і з точки зору товарного наповнення (товарна структура). Географічна структура міжнародної торгівлі становить собою розподіл експорту-імпорту між окремими країнами та їх групами, що класифікуються за територіальними або організаційними ознаками.

Основні обсяги міжнародної торгівлі припадають на розвинуті країни, передусім такі як США, Німеччина, Японія, Франція. Індустріальні країни забезпечують майже 70% вартісного обсягу світового експорту, в той час як на країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, припадає третина світового експорту.

В товарній структурі світового експорту майже 75% припадає на продукцію обробної промисловості і приблизно 25% - на сировину і продовольчі товари. В рамках продукції обробної промисловості майже 50% припадає на обладнання і транспортні засоби, в рамках сировини і продовольчих товарів найбільші потоки становлять продовольчі товари і напої, мінеральне паливо та інша сировина.

Важливу роль в міжнародній торгівлі посідає експорт-імпорт послуг, які часто називають невидимим експортом і невидимим імпортом. До торгівлі послугами відносяться всі види міжнародного і транзитного транспорту, іноземний туризм, послуги банків і страхових компаній, роялті (користування правами власності на торгову марку, патент і т.ін., авторські гонорари і права, доходи, послуги системи охорони здоров'я, освітні та культурні послуги, програмне забезпечення обчислювальної техніки, торгово-технічна діяльність тощо.



послуги - це всі інші види послуг (наприклад - транспорт, подорож і інші нефінансові послуги).

Міжнародна торгівля характеризується системою показників, які відображають різноманітні аспекти функціонування та розвитку торговельних відносин між країнами світової співдружності. Показники групуються: за напрямами руху товарів, за обсягом, за динамікою і результативністю.

Показники, що характеризують напрям руху товарів:

експорт та імпорт;

реекспорт, тобто вивезення раніше ввезених товарів, які не піддавалися переробленню;

реімпорт, тобто ввезення раніше вивезених товарів, які не піддавалися переробленню.

Показники, що характеризують обсяг торгівлі в грошовому вираженні:

зовнішньоторговий оборот, тобто сукупний обсяг експорту-імпорту за певний період, як правило, за рік;

фізичний обсяг торгівлі, тобто оцінка експорту й імпорту в постійних цінах в межах одного періоду, як правило, року;

генеральна торгівля, тобто вартість зовнішньоторгового обороту і вартість транзитних товарів;

спеціальна торгівля, тобто чистий зовнішньоторговий оборот (ввезена або вивезена продукція).

В економічній літературі види міжнародної торгівлі класифікують за об'єктами, взаємодією суб'єктів та характером регулювання. За характером об'єкту в міжнародній торгівлі виділяють: торгівлю товарами - сировиною, паливом, продовольством, напівфабрикатами, готовими виробами виробничого і невиробничого призначення; к торгівлю послугами, які в залежності від способу їх доставки споживачам поділяються на: 1) послуги, зв'язані з інвестиціями, тобто банківські, готельні і професійні послуги; 2) послуги, зв'язані з торгівлею, тобто послуги транспорту і страхування; 3) послуги, зв'язані одночасно з інвестиціями і торгівлею, тобто послуги зв'язку,комп'ютерні та інформаційні послуги, особисті, культурні, рекреаційні послуги.

За характером взаємодії суб'єктів міжнародної торгівлі розрізняють:

традиційну торгівлю, тобто експорт-імпорт товарів і послуг; торгівлю продукцією, що виробляється на основі довготривалої спеціалізації та кооперації виробництва країн-партнерів;

зустрічну торгівлю, головним чином бартерну, операції з давальницькою сировиною та операції на компенсаційній основі. За характером регулювання міжнародну торгівлю поділяють на: звичайну міжнародну торгівлю, регулювання якої здійснюється у повному обсягу у відповідності з національним законодавством; дискримінаційну міжнародну торгівлю, яка характеризується запровадженими державою обмеженнями на експортно-імпортні операції;

преференційну міжнародну торгівлю, при здійсненні якої застосовуються різноманітні пільги (податкові, митні і т.п.).

В сучасних умовах у зв'язку із зростанням обсягів зовнішньоторгового обороту склалися два способи торгівлі: торгівля без посередників і торгівля через посередників. Історично першою була торгівля без посередників (безпосередня торгівля), тобто торгівля, здійснювана самими суб'єктами міжнародних торгових відносин. Торгівля через посередників - це торгівля при посередництві фізичних та юридичних осіб.

В сучасних умовах розрізняють такі основні види посередників:

прості посередники, тобто це фізичні та юридичні особи приватного права, які сприяють пошуку партнерів та заключення міжнародних господарських контрактів, але які не беруть участі у їх виконанні;

повірені посередники - це фізичні та юридичні особи, які реалізують контракти від імені та за рахунок осіб, що їх підписали; комісіонери, якими виступають фізичні та юридичні особи, котрі заключають міжнародні господарські контракти від свого імені, але і за рахунок продавців та покупців (комітентів), які несуть при цьому і комерційний ризик; консигнатори - фізичні та юридичні особи, які приймають товари на свої склади, реалізують їх, а нереалізовані повертають їх власникам;

агенти - це фізичні та юридичні особи, які здійснюють операції від і імені і за рахунок своїх клієнтів, але не підписують міжнародні і господарські контракти;

збутові посередники - фізичні та юридичні особи, які здійснюють перепродаж товарів від свого імені, надають покупцям послуги сервісного характеру, рекламують продукцію;

дилери - це фізичні та юридичні особи, які здійснюють перепродаж товарів довірителів від свого імені і за свій рахунок,

В сучасних умовах поряд з названими видами посередників широкого розвитку набули організаційні форми посередників, зокрема такі як міжнародні товарні біржі, міжнародні аукціони, міжнародні торги (тендери).

Міжнародні товарні біржі становлять собою торговельні установи, де здійснюється продаж товару великими партіями. Міжнародні товарні біржі поділяються на два види:

публічні, в яких беруть участі всі бажаючі фізичні та юридичні особи;

приватні, тобто такі, організаційною формою яких є акціонерне товариство, операції в якому здійснюють лише його члени. При цьому члени акціонерної торгової біржі не одержують дивідендів. Міжнародні товарні біржі здійснюють такі види операцій: операції з реальним товаром.

ф'ючерсні (строкові) угоди, які не передбачають реальний продаж товару в строк, а продають лише документи на володіння товаром (право на товар);

спекулятивні операції, тобто операції, зв'язані з продажем документів на володіння товаром з врахуванням підвищення чи пониження цін на них;

(страхування) операцій на міжнародній товарній біржі з метою уникнення втрат від зміни цін.

№2

Товарна структура міжнародної торгівлі характеризує" товарне наповнення експорту та імпорту (сільськогосподарські продукти, продукти видобувної промисловості, промислові товари тощо).

Ступінь активності у світовій торгівлі є однією з головних ознак-участі країни у міжнародних економічних відносинах. Для її оцінки використовуються такі показники:

а) експортна квота;

б) імпортна квота;

в) структура експорту;

г) структура імпорту;

д) порівняльне відношення частки країни у світовому виробництві ВВП/ВНП та її частки у світовій торгівлі.

Експортна квота відображає відношення обсягу експортованих товарів і послуг до ВВП/ВНП. На рівні галузі — це питома вага експортованих галуззю товарів і послуг в їх загальному обсязі.

Імпортна квота — це відношення обсягу імпорту до ВВП/ВНП. Питома вага експорту та імпорту у ВВП/ВНП е кількісним індикатором відкритості економіки у першому наближенні. Комплекснішим показником відкритості вважають зовнішньоторговельну квоту. Вона виражається відношенням обсягу зовнішньоторговельного обороту до ВВП/ВНП.

Структура експорту — це відношення або питома вага експортованих товарів за видами і ступенем їх перероблення. Цей показник характеризує спрямованість експорту (сировинна, машинно-технологічна тощо) та роль країни в міжнародній галузевій спеціалізації.

Структура імпорту характеризує склад і відношення обсягів сировини і готової кінцевої продукції, які ввозяться в країну.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку "нових індустріальних країн".

Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни. На їх частку припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту.

Найбільшими експортерами світу є Німеччина, США, Японія, Франція

Стабільне та стійке зростання міжнародної торгівлі зумовлюється багатьма чинниками, основними з яких є:

а) розвиток та поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

б) зростання торговельно-економічної інтеграції з формуванням спільних ринків, зон вільної торгівлі тощо;

в) лібералізація міжнародної торгівлі;

г) науково-технічна революція;

д) формування у країнах з перехідною економікою економічних моделей, орієнтованих на зовнішній ринок.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилася на важливу сферу економіки будь-якої країни. Збільшується її вплив на світовий економічний розвиток.

Роль зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни зростає, незважаючи на те, що міжнародні торговельні зв'язки нестійкі. Внаслідок цього в структурі товарообороту та в напрямках зовнышньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.

Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості.

В експорті дедалі більшого значення набуває наукомістка продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами. Темпи зростання торгівлі послугами у 90-ті роки значно перевищили темпи зростання міжнародної торгівлі "видимими" товарами. Експорт — імпорт послуг стимулює міжнародну торгівлю товарами виробничого характеру.

Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою. На неї припадає понад 70 % всесвітньої торгівлі. Частка країн, що розвиваються, у світовій торгівлі не досягає і 20 %. Економічно менш розвинуті країни намагаються посилити свої позиції в світовій торгівлі, диверсифікуючи її, тобто одночасно розвиваючи багато її напрямків та розширюючи асортимент товарів.

Важливого значення в сучасних умовах набуває торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими експертними документами і пов'язаний з нею обіг товарів, послуг, капіталів.

Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, котрі мас народне господарство країни. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від двох груп чинників.

Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість грунтів тощо.

Другу групу (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства.


8767657519034255.html
8767694324442284.html

8767657519034255.html
8767694324442284.html
    PR.RU™